Перший в історії великий тлумачний словник української мови. Укладений колективом співробітників Інституту мовознавства АН УРСР під керівництвом академіка Білодіда. Виданий у 1970 — 1980 роках видавництвом «Наукова думка» (Київ).
Словник відображає стан української літературної мови від Івана Котляревського до кінця 1970-х років. Містить 134 058 слів.
Зміст томів:
Т1: А—В, містить 18 077 слів
Т2: Г—Ж, містить 10 915 слів
Т3: З, містить 11 264 слова
Т4: І—М, містить 14 290 слів
Т5: Н—О, містить 15 625 слів
Т6: П—Поїти, містить 13 760 слів
Т7: Поїхати—Приробляти, містить 8367 слів
Т8: Природа—Ряхтливий, містить 15 955 слів Т9: С, містить 11 295 слів
Т10: Т—Ф, містить 8960 слів
Т11: Х—Ь, містить 7795 слів
Крім загальновживаної лексики і фразеології, охоплює також значну частину лексичного складу мови, що відійшла до пасивного мовного фонду, але свого часу активно вживалася і тому засвідчена як у фольклорі, так і в творчості майстрів слова. У словнику фіксуються часто вживані діалектизми та слова, що стоять на межі літературного вживання.
На сьогодні деякі тлумачення зі словника застаріли, оскільки значення слів розкривалося у словнику із позицій тогочасної державної ідеології. Частково застарів і правопис словника, оскільки правописом 1993 року було повернуто літеру «Ґ» та змінено написання деяких власних назв, похідні яких є у словнику.
Подарунковий варіант книг було виготовлено вручну майстрами палітурної справи. Палітурки прикрашено золотим та блінтовим тисненням. Трьохсторонній обріз оформлено згідно традицій палітурного мистецтва.